Володимир Маяковський
І раптом — нібито кіт у компот
Насцяв начальнику громадянину
То я подаю йому у вікно
Свою блакитную паспортину
Бере наче мину, мов кислоту
Неначе жменю опаришів
Мов скальп блідолицього — Вініту
Мов Путін — візитку Яроша
О, як би — читаю в його очах —
Він радо спалив б мене в грУбі
За те, що у мене в руках
Ця книжечка із Тризубом!
Він в мЕне в вусі, і у душі
На куртці через всю спИну
Дивіться та заздріть: Я — громадянин
Вільної України!
(вільний переклад з російької Гліба Богомола)