Тарас Ліпольц
Шпіц коньяком запив пігулки
І, знай, тинявся по провулках
Пригод на дупу не шукав
Та, так вже вийшло, заблукав
І зрозумів, що опинився
У передмісті, у селі
Ледь-ледь не на краю Землі
Де зроду не бувало шпіців
Де у степу пасуть худобу
Злі двортер’єри-селюки
І бачить сцену край ріки
Яка йому не до вподоби
Як кажуть, люди та село:
Бугай дружину піздить зло
Він так буцає ту Корівку
Так ратицями б’є в боки
Летить нещасна напрямки
Неначе куля з дубельтівки
Наш пес шляхетської був крові
Тож заступився за Корову
І ну гарчати на Бика:
“Тупе мурло, мотор від плуга
Лангет, консерва недолуга
Зламаю роги в мудака!
Як смієш ти, з хвостом шашлик
На жінку піднімать копито?
Ти, все ж, селюче, чоловік
Хоча і гопнік недобитий
До шкуродерні віднесу
І порубаю в ковбасу!”
Чужу побачивши собаку
Спіткнувся Бик і впав на сраку
По схилу покотився вниз
Одразу ж загубив відвагу…
Наш Шпіц миттєво виграв бліц
Приставив до горлянки шпагу
І, бидло обізвавши “сером”
Став вчити Бугая манерам
“Зпам’ятай, кожух алтинний
Буцати тьолок — ноу вей!
Дають корови Мілківей
А то є радість для дитини
Ти сам, як з неї народився
Цистерну випив молока…”
Так, агітуючи Бика
Словами, що гостріше криці
Не міг чекати неборак
За добрий вчинок підлу зраду…
Корова ж дала собі раду
Побігла, стерво, за байрак
І звідти привела бригаду
Невдячна ти цяцькаста шкапа!
І ребра зламані, і лапи
У пса з великим щирим серцем
Шпіц мало не загинув в герці
Ледь бідолагу відкачали…
А що стосується моралі
Запам’ятай, брат, дружнє слово:
Не плутай даму та корову!
(Вільний переклад з російської Гліба Сітька)