Тарас Ліпольц
Аби життя здавалось святом
Вживав Зайчисько опіати
Жив від уколу до уколу
І до пізди сім’я та школа
Нелегка доля в наркомана
Його засуджує громада
Гнобить родина, ще й менти
Дадуть чи строку, чи пізди
Бариги з них дкруть три шкури
Їм пофіг, аби кайфанути
Та Зай був підар унікальний
Бо він не вмів ловити й кайфу
Під вечір суне голку в вену
Та й перечікує “ізмєну”
Мотор горить, темно в очах
Ще й монстри щиряться в кутках
А з ранку, щоб не мать “ломак”
Ковтав з горілкою гранчак
Шніфти залив, з “ізмєни” зліз
Й побіг за ширкою у ліс
Мораль:
Щоб не зстирчатись к ляцькій мамі
Не пий горілку на кумарі!
(Вільний переклад з російської Гліба Сітька)