Гліб Сітько
То було ще за совєтів
Як почались вони
Їхав верхами додому
Гвардієць червоний
За ворітьми чоловіка
Зустріла дружина
А козак її — нагаєм
Та й поперек спини
Як надворі зліз з коня
Підбігають діти
Відштовхнув їх чобітьми
Наче якесь сміття
У сараї з гвинтаря
Застрелив корову
Розігнав курей, качок
Зарубав безрогу
Потім в хату заскочив
І там, на свій розсуд
Стіл та лави потрощив
Побив вікна й посуд
Сів, сердешний, на підлогу
Хитається, плаче…
Тато:
— Синку, що з тобов?
— Я Леніна бачив!