ЛЕЛЕКА ТА СКОРПІОН (наслідуючі Ліпольца)

Гліб Сітько

Не важливо, де й коли

Сталась сильна повінь

Рятувалась на айві

Чорна Скорпіониха

Бачить, проліта повз неї

Стомлений Лелека

— Друже, порятуй же мене!

— Летіти далеко

Ще й, боюся, вкусиш…

— Ні!

Я ж сама загину

У брудній оцій воді…

— Ну, сідай на спину

Пів години протекло

Вна не стерпіла

Та вкусила під крило

— Що ти наробила!

Ми ж потонемо удвох

І ти обіцяла…

— Що робити, я — лайно!

Така моя карма

Як Лелеку нам не жаль

Він й сам винуватий

Знай, москаль — завжди москаль

Тупа, злобна вата!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Контркультура в Киеве © 2015-2017