Тарас Ліпольц
Раз для Лисиці Павич синій
Дістав в аптеці клофеліну
Аби в генделику на Липках
Розвести на бабло Вовчиська
Водились в Вовка грошенята
Та для Лиси він був вар‘ятом
Ще й оковиту пив, мов воду
Вона прикинула: “Підходить!”
Тож почала точити ляси:
“Шніфтам не вірю — сірий красень!
Тут в мене є порожня хаза
Ніхто нам не завадить вмазать
Ще й на ікло візьму задурно…”
“Гуляй по трасі, жовта курво! —
Реве Вовчисько — Нахуй з пляжу!
Лису побачив — маєш лажу
Втирай свою пургу бульдогам
Або підеш з підбитим оком
Чім ботать тут зі мнов по фєні
Іди в кафе, вари пєльмєні
Сидіти вдруге западло
А то отримала б й перо!”
На то йому сказала Лиска:
“Облиш вже вар‘ювать, Вовчисько!
Спитай хоч в Зайця, хоч в Сови
Лиса не кидає своїх!
Аби не було нєпонятки
Тримай, братан, Смірнова пляшку
Хоч з другом роздави, хоч так
А я побігла по ділах”
Вовчок подумав: “От так диво!
Розвів Лисицю й не на пиво
Ото потішу пацанів…”
Взяв склянку дурень й накотив
Не проминуло й пів години
Як він заснув під клофеліном
Став Павич на котли багатий
Лисиця ж витягла лапату
А що стосується моралі…
Якого хлопця обікрали!
(Вільний переклад з російської Гліба Сітька)