Гліб Сітько
Був колись у лісі звичай:
Кожної неділі
Всі приходили на віче
Й про справи пізділи
От, зібрались, та Сохатий
Шкутильга, мов шкапа
У Ведмедя перев‘язана
Голова та лапа
В Сікача ікла немає
Та вухо порепано…
Лев питає їх:
”Що сталася
З вами за халепа?”
“Завелись у нас зальотні
Зайці бородаті
Всіх поставили на “щотчик”
Нема на них ради!”
“Щоб якісь вухасті блазні
Володіли нами!
Як вони хоч виглядають…”
Тут, зліва та з права
Налетіли на них скопом
Русяві та сірі
Падають один за одним
Знесилені звірі
Лев тримається уперто
Та й він вже знемігся
Хтось башкою вдарив в ребра
Хтось в лапу вчепився
Ще хвилина, і здолають
Кричить бідолаха:
— Бог, врятуй мене!…
— Немає
Бога, крім Алаха!
Тож, мораль для дяді Вови:
Не лізь к мусульманам
Бо вони не такі добрі
Як ми: розпатрають