Тарас Ліпольц
У наркоманському притоні
Крутили склянки три соломи
Її дістав десь Вовк-бандит
Притяг Зайчисько ангідрид
Віслюк розчинника надибав
А Кіт в аптеці у Вівці
Взяв трохи вати та шприци
Бо полюбляв він, грішним ділом
Упасти корешу на хвіст
Отож, бадягу варить кіт
В кімнаті дим, мов на війні
Бо скурено чотири пачки
Вже шаленіють пацани
Вже їх ломає до усрачки
Котисько витер з морди піт
І мовив: “Хлопці, не щастить!
Приніс Вовчисько нам труху
Не розкумарить і Блоху”
Та націдив усім потроху
Ті в вени тиснули баян
Хоч краще б взяли по сто грам
Не ширево — кисіль з гороху!
Але щось вийшло підозріло:
Усім — голяк, а Кіт, на диво
Спіймав такий прихід, ти ба
Що й хвіст стирчить, мов та труба
Мурчить, неначе на самиці…
“Не бачить волі, вб’ю жлоба!..”
Волає Вовк та лізе битись
Ледь його втримують два друга
(Кому потрібна ще й мокруха)
“Ти, падло, кайф в своїх украв
І думав, буде все “мур-няв”?
Сколю моргали, вирву пащу
Ти завтра сонця не побачиш!
Тобі це дурно не минеться…”
А Васька слухає, та преться
Чимало серед нарканів
Стрічається таких котів
Отож, мораль сумної повісті:
“Де ширка є, немає совісті”
(вільний переклад з російської Гліба Сітька)