Тарас Ліпольц
Хтось Лева підсадив на голку
Із ранку шприц у вену суне
І вже з гармати не розбудиш
Ніякого з монарха толку
У лісі спокій й благодать
Неначе в пристарілих домі
Король вже й скіпетра зміняв
В Ведмедя на мішок соломи
Послав свою державу в сраку
І ніц не бачить, окрім маку
Обурився лісний народ:
“Нехай той Лев їбеться в рот!
Про що казати, вже й Ворона
Йому сере на спинку трону
Все — до пізди, все — по хую
По трубах гонить опію!”
Так з рік, чи сонце, чи негода
Він жив від варки до приходу
Не знав, який-такий кумар
Та от скінчилася соломка
І почалася в Левка ломка
Страшніш за десять Ніагар
Цю звістку лісом рознесла
Бліда Ворона без хвоста:
“До себе звірів кличе цар!
Нам всім піздець, в нього кумар!”
А Лев, благим і звичним матом
Поставив лісу ультиматум:
“Ведмідь, Сікач та Дикобраз
Їжак, Сохатий, Вуж, Горила…
Ну, словом, всім вам будуть вили
Хто знехтує царев указ:
“Знайти для розкумарки маку!””
Присіла фауна на сраку
Пів дня тягнулися дебати
Та, що поробиш, ніде взяти
Всі “точки” обдзвонив Бізон:
“Хоч раком стань, як не сезон!”
Тут Заєць хряпнув самогону
І дулю показав Бізону
Та товариство все запевнив:
“До ночі розкумарю Лева!
Готуйте вату ще й «баян»
В аптеці в мене є дружбан
І буду бля, і стану гадом
Пахан наш буде в шоколаді!
Скидайтеся по двісті ре
Я відзвітую пред царем!”
На пінь залізши, мов на сцену
Він біса гнав, як депутат:
“Нехай Левко качає вену
Чи, краще, заголяє зад!
Морфін візьму та ефедрін
І омнопон, і всяке-різне…”
“Народ, готуй свої рублі
Або збиратимем на тризну!”
Ведмідь громаді загарчав
А Вовк пустив по колу шапку…
Тут Зай тверезіти почав
І обісрався з переляку
Спіймав на трасі тягача
І назавжди подався в Джунглі…
А Лев до ранку дочекавсь
Дав всім пізди та й врізав дуба
Мораль прозора та проста
Не в домовину, то на нари
Потрапиш з п‘яного базару
Така, хлоп‘ята, хуєта!
(Вільний переклад з російської Гліба Сітька)