Тарас Ліпольц
Одного разу, десь у травні
Приїхав Бурий з буцегарні
На всю братву реве Кінг-Конгом
Ведмідь — пахан, Ведмідь — законник
“Лев тут дівок за сраку хапав
А я в тюрмі життя прохавав!
Він — не король, а королева…”
Дійшов отой базар й до Лева
Хтів Лев забить нахабі “стрєлку”
Та раптом трапився сюрприз
Ведмедя крутять вже й по тєліку
Стоїть за нього цілий ліс
Мартель смакує з олігархами
Із босотою п’є “тройний”…
Отак Мішаня тихим равликом
Вже зазіхнув й на трон лісний
Гарчать всі: “Зберемо сходняк
І голосуєм за Михася!
Нехай він стане нашим князем
Він знає, що воно та як…”
Народу голос — божий глас
Хитається під Левом крісло
І кличе він стару Лисицю
Розклавши на столі шинквас
Та випила ще й закусила
“Піздьож — єбічєская сила
Та й самі ми не пацани
Є в нас в запасі куль брехні
Врятує ж нас не панотець
І не філософ-разговорник
А враль завзятий та проворний
Тріпло, піздун та брехунець”
“Та де ж у нас такий знайдеться? —
Засумнівавсь лісовий цар —
Як не бреши, а доведеться
Відповідати за базар”
“Не сци! — сказала Лісавєта —
Язик не тільки для мінету
Я знаю Зайця — алкана
Два слова правди, сім — брехня
Йому поставиш двісті грам
Піздітиме і їм, і нам
Почне й піде за небокрай
Ти ж відійди й не заважай”
Отож, знайшли під тином Зайку
Поставили горілки пайку
Сказали йому кілька слів
А далі той піздів, як хтів
“Нехай гуляє Бурий бором
Його на зоні мали хором
Він хлопцям виносив парашу
Його всі звали “Наша Маша”
Варив для кума макарони
І близько не бував в законі
Його би прив’язать до дуба
Й всім лісом наказати в дупу
Ніхто з крутих його не знає
Його, либонь, і не саджали
Лошара, жлоб та дутий фраєр…”
Додудлив Зай свою півлітру
Та й впав у папороть макитрою
А Лев неначе й не при справах
Так звіри зацькували Мішу
Що він забув до лісу й шлях
А Лева мали знов за кришу
Законний, мать його, монарх!
Мораль:
“Все брешуть Карл і Маркс
Стоїть суспільство не на силі
Не на баблі, не на бензині
А на подібних піздунах!”
(вільний переклад з російської Гліба Сітька)