Гліб Сітько
Все це сталось, як була
Війна громадянська
Заїжджає до села
Чапай на тачанці
“Пєтька, попроси в селян
Горілки та сала”
“Люди кажуть — ніц нема
Все білі забрали”
“Як? Червоному бійцю?
Мому ординарцю?
Дурень ти, бо молодий
Тож вчися, засранцю!”
В перший ж двір Чапай попер
Там — дід костурбатий
“Бач, хазяїн, у тебе
Пошарпана хата
Напишу я до Кремлю
Там вже складуть смєту
І ти матимеш нову
Від влади Совєтів!”
Дід, наївний, такий радий
Знайшов десь сулейку
А Чапай, знай, заливається
Немов соловейко
“Бачу, всі ви тут в селі
Роззуті, подерті
Ситцю матимеш, кирзи
Від влади Совєтів
Бач, й корівонька стара…”
“П’ятнадцяте літо”
“Буде, дід, тебе нова
Від влади Совєтів!”
Баба принесла грибів
Трохи закусити
Чапай діду підморгнув
(Він був вже підпитий)
“Бачу, друже, в тебе тут
Старенька кобета
Будеш драти молоду
Від влади Совєтів!”
Вже надвечір йдуть з двора
Відро самогону
У Іванича, в Петра
Шмат сала, хліб чорний
Нализались так, насилу
Дійшли до тачанки
“Постривай-но, командире! —
Тут чується з ганку —
Ти казав, що Ленін дасть
Мені нову бабу
А навіщо, як я сам
Старенький та слабий?
Та ще й хрін мій не новий
Давно вже нє ето…”
“Отже, матимеш ти хрін
Від влади Совєтів!”